«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», - сказав Василь Сухомлинський. Творчість сучасних поетів, письменників рідного краю безцінна. Читаючи їх твори, ми ще більше розуміємо і відчуємо красу і неповторність рідної землі, вчимося розуміти найголовніше – чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, бо вони стали найдорожчими людськими цінностями.

Тож, 24 лютого у Кривицькій ЗОШ І – ІІІ ступенів відбулася зустріч з поетом Анатолієм Власовичем Щурем, людиною праці, людиною, яка все життя живе поруч з нами, яку б, здавалося, добре знаємо, кожен день маємо насолоду спілкуватись з нею. Людиною талановитою, творчою, закоханою у свій рідний край, в рідну Україну. І саме у цей день Анатолій Власович зустрів свій 60 – річний ювілей

.

«У травах сповите

І сонцем зігріте

Лежить у долині

Маленьке село…»

І саме в цьому невеличкому поліському селі з дивною назвою Літвиця 24 лютого 1957 року народився майбутній поет – Анатолій Власович Щур.

Навчався у Кривицькій школі.

«…Всього я ще й досі не знаю,

Не дивлячись вже на роки.

А те, що забув – пригадаю…

Я б вчився тепер залюбки…»

Напише пізніше Анатолій Власович у вірші «Дорога до школи».

Закінчив Березнівське МПТУ № 4. Навчався лише на «чотири» та «п’ять». А далі – служба в армії. Після служби був направлений від Луцького Підшипникового заводу на навчання й роботу на Вінницький ДПЗ-18. Працював авіадиспетчером у Вінниці.

Перебував на службі в Дубровицькому РОВД. Про нелегку долю «стражів порядку» Анатолій Власович розповість у вірші «Міліціонер», який увійде до збірки «Життя дороги всі ведуть додому». Пізніше працював на різних роботах і підприємствах. Нині – пенсіонер.

Нахил до віршування прокинувся в Анатолія рано. Ще у шкільні роки почав він писати перші свої вірші. Поступово зростав і міцнів талант поета. А от друкуватися почав значно пізніше. Перша збірка його поезій під назвою «Життя» побачила світ у 2012 році.У запропоновану читачеві другу збірку «Життя мого печалі і тривоги», яка вийшла друком у 2013 році, Анатолій Щур відібрав кращі вірші різних років, опубліковані і неопубліковані, але вистраждані життям і серцем. У ній пломеніє любов до рідного краю, його працелюбних і талановитих людей, мальовничої природи, звідкіля і черпає він своє натхнення. Одна з поезій цієї збірки «Горобина» вже стала піснею, завдяки композитору Павлові Дуці.

«Життя дороги всі ведуть додому» - назва третьої поетичної збірки (видана у 2013 році). В ній автор повертає нас у часи дитинства і юності, веде нелегкими життєвими дорогами, освічує шлях материнським серцем, запрошує у чарівний світ природи. У 2015 році вийшли книга для дітей «Казки діда Власа» та збірка«Майдан мого життя».

Вірші Анатолія Власовича вражають глибиною емоційної напруги, силою духовних і моральних випробувань, людяністю, пронизані глибокими філософськими роздумами про життя, призначення людини на Землі, великим патріотизмом, турботою про майбутнє України.

Свій вибір поет зробив. Його місія – жити для України, бути потрібним людям, творити добро, засвітити свою свічу, пам’ятати своє коріння, продовжувати свій козацький родовід.

Ось такий він – наш земляк, наш поет, наша гордість!

Найщиріші слова вітання линули на адресу ювіляра від членів міжрайонного творчого літературного об'єднання "Журавлина". Привітала поета, громадського активіста, щирого патріота, добру людину й просто симпатичного чоловіка Анатолія Щура із 60-річчям Оксана Слободзян – помічник-консультант депутата Верховної Ради України Василя Яніцького та вручила від його імені імениннику Подяку за активну життєву позицію та виховання молодого покоління в дусі любові до рідного краю та України. В додаток до неї - грошова премія.

Тон щирості задала начальник управління освіти, молоді та спорту Дубровицької РДА Ніна Стасюк. Його підхопив депутат Дубровицької районної ради Василь Воробей . Оригінальним був голова Трипутненської сільради Роман Щур - у супроводі гітари прозвучало його пісенне вітання ювілярові. Учні школи читали вірші земляка, танцювали й співали. Було по-родинному тепло й затишно.